Весна



Категории Богдан-Iгор Антонич ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Росте Антонич, i росте трава, i зеленiють кучерявi вiльхи. Ой, нахилися, нахилися тiльки, почуєш найтайнiшi з всiх слова. Дощем квiтневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, хто сипле листя — куснi скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всiх найдивнiша мова гайова: в рушницю ночi вклав хтось зорi-кулi, на вiльхах мiсяць розклюють зозулi, росте Антонич, i росте трава. Коментар Лiричний герой поезiï, як i сам автор, не вiддiляє себе вiд природи — ïï невiддiльна частинка. Придивися — i побачиш незвичайнi речi: скляний дзбан (глечик) неба, зорi-кулi, зозулю, що розкльовує мiсяць — (мабуть, тому вiн такий плямистий, подзьобаний). Читаючи цей вiрш, вiриш, що людина може знайти своє щастя, бо вона така ж прекрасна, гармонiйна, як i матiнка-природа.

Метки Весна, БОГДАН-IГОР АНТОНИЧ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Весна